Послідовний конспект понять з усіх 17 завдань теми без копіювання тесту.
Тема 47. Екологічні чинники та популяція
1. Екологічні чинники
Екологічні чинники — усі складники середовища, що впливають на організм або надорганізмову систему. Абіотичні чинники пов’язані з неживою природою: світлом, температурою, водою, повітрям і ґрунтом. Біотичні виникають у взаємодіях живих істот, а антропогенні зумовлені діяльністю людини.
2. Закон оптимуму та межі витривалості
Кожний чинник сприятливий лише в певному діапазоні. Між нижньою і верхньою межами витривалості міститься зона існування виду; у центрі лежить оптимум із найкращою життєдіяльністю, а ближче до критичних значень — зони пригнічення. Ширина діапазону характеризує екологічну валентність виду.
3. Лімітувальний чинник
Навіть за сприятливого поєднання умов поширення виду обмежує чинник, значення якого наближається до межі витривалості або виходить за неї. Наприклад, просування теплолюбних рослин на північ чи вгору схилом стримує нестача тепла. Часткова компенсація одного чинника іншим можлива лише в певних межах.
4. Середовища існування та пристосування
Основні середовища життя — водне, наземно-повітряне, ґрунтове й організмове. У воді важливі обтічна форма та органи руху, на суходолі — захист від висихання й опора, у ґрунті — здатність рухатися в щільному темному субстраті. Мешканці інших організмів пристосовані до сталих внутрішніх умов хазяїна.
5. Організми-індикатори
Особливо чутливі види дають змогу оцінювати стан довкілля. Зміна складу діатомових водоростей, інфузорій, лишайників і донних безхребетних указує на якість води, повітря чи ґрунту. Біоіндикація доповнює фізичні й хімічні вимірювання, показуючи тривалу дію забруднення на живі системи.
6. Адаптивні біологічні ритми
Біологічні процеси змінюються циклічно. Добові ритми пов’язані передусім з обертанням Землі, а сезонні — з річною зміною довжини дня, температури й вологості. Линяння, міграції, листопад, спокій і розмноження допомагають організмам узгодити життєвий цикл із повторюваними умовами середовища.
7. Популяція та її структура
Популяція — сукупність особин одного виду, які тривалий час живуть на спільній території, вільно схрещуються та відносно ізольовані від інших таких груп. Її описують чисельність, щільність, територія, віковий і статевий склад, а також просторовий розподіл — рівномірний, випадковий або груповий.
8. Динаміка чисельності популяції
Чисельність збільшують народжуваність та імміграція, зменшують смертність і еміграція. Співвідношення цих процесів визначає приріст. Щільність залежить також від ресурсів, конкуренції, хижаків, хвороб та умов середовища; з наближенням до місткості середовища ріст сповільнюється, бо обмежувальні чинники посилюються.
