Послідовно розбираємо поняття з усіх 62 актуальних завдань джерела. Повтори об’єднані в логічні блоки, але порядок тем збережено.
Тема 30. Хордові. Риби. Амфібії. Рептилії
1. Як земноводні вийшли на суходіл
У завданні 1 правильний орієнтир — рухомі повіки. Вони виникли як пристосування земноводних до життя на суходолі: захищають очі від висихання та забруднень, а мигальна перетинка зволожує й очищує поверхню ока. До наземних ознак також належать парні п’ятипалі кінцівки, легені, два кола кровообігу та середнє вухо. Проте тонка шкіра має залишатися вологою, а розмноження більшості видів пов’язане з водою.
2. Ланцетник і ознаки хордових
Ланцетник зберігає хорду впродовж усього життя. Над нею проходить трубчаста нервова система, а в глотці є численні зяброві щілини. Кровоносна система замкнена, але справжнього серця та парних очей немає; кров рухають скоротливі ділянки судин. Сегментовані м’язи розташовані з боків тіла. Ці ознаки послідовно відповідають завданням 2, 6 і 8.
3. Хрящові та кісткові риби
В акул і скатів скелет хрящовий, зяброві щілини відкриваються назовні окремо, є плакоїдна луска й зазвичай немає плавального міхура. У більшості кісткових риб скелет кістковий, зябра прикриті зябровими кришками, луска кісткова, а плавальний міхур допомагає регулювати плавучість. Тому в акули міхур відсутній, а в окуня є: це основа завдань 3 і 11–13.
4. Пристосування рептилій до суходолу
Суха шкіра з роговими лусками зменшує випаровування. Рептилії дихають лише комірчастими легенями, мають внутрішнє запліднення, а зародок розвивається в яйці з великим запасом жовтка й захисними оболонками. Шия рухома, кінцівки з кігтями підтримують тіло. На відміну від амфібій розмноження не потребує водойми — ключ завдання 4.
5. Чому вчені цінують жабу
Завдання 5 і 15 нагадують про роль жаб у експериментальній біології та медицині. На них досліджували нервово-м’язову передачу, роботу серця, кровообіг, рефлекси й дію речовин. Жаба зручна для спостережень завдяки доступності органів і збереженню життєдіяльності ізольованих тканин. Сучасні дослідження мають дотримуватися норм біоетики.
6. Бічна лінія та органи чуття риб
Бічна лінія сприймає коливання, напрям течії та рух навколишньої води. Її чутливі клітини містяться в каналах шкіри з боків голови й тулуба. Це дає рибі змогу орієнтуватися в каламутній воді, триматися в зграї та помічати здобич або ворога. Ніздрі слугують нюху, внутрішнє вухо — рівновазі й слуху. Так розв’язується завдання 7.
7. Шкіра земноводних і шкірне дихання
Гола шкіра жаби багата на слизові залози й капіляри. Слиз зберігає вологість, потрібну для дифузії кисню та вуглекислого газу, зменшує пошкодження й перешкоджає проникненню мікроорганізмів. Шкірне дихання доповнює легеневе й особливо важливе у воді та під час зимівлі. У пропусках завдання 16 потрібні поняття «шкіра — слиз — дихання»; той самий принцип перевіряє завдання 9.
8. Водні ознаки дорослих амфібій
Навіть доросла амфібія зберігає зв’язок із водою: вологу проникну шкіру, перетинки між пальцями у плавальних видів і здатність до шкірного дихання. Бічна лінія зазвичай є в личинок і постійно водних дорослих форм, але в дорослої жаби зникає. Ікра без щільних оболонок і зовнішнє запліднення потребують води. Це об’єднує завдання 10 і 19.
9. Безногі земноводні
Черв’яги — земноводні з видовженим червоподібним тілом і без кінцівок. Вони живуть у вологому ґрунті, мають голу слизову шкіру й, як інші амфібії, трикамерне серце. Від дощового черв’яка їх відрізняють хребет, череп і замкнена кровоносна система. Набір ознак прямо відповідає завданню 14.
10. Спільні ознаки хребетних
У риб, земноводних, рептилій, птахів і ссавців є внутрішній осьовий скелет, трубчаста нервова система на спинному боці, замкнена кровоносна система та нирки. Координацію рухів забезпечують головний і спинний мозок, є внутрішнє вухо. Кількість кіл кровообігу, камер серця, спосіб запліднення та покриви різняться. Тому в завданнях 17, 21, 24 і 39 треба обирати лише універсальні ознаки.
11. Карпатська саламандра
На пам’ятній монеті із завдання 18 зображено саламандру — хвостате земноводне. Її впізнають за голою шкірою зі слизовими, а в багатьох видів і отруйними залозами. Доросла тварина дихає легенями та шкірою, має трикамерне серце. Вона пов’язана з вологими лісами й водоймами Карпат; сухі рогові луски їй не властиві.
12. Рептилії: ознаки та різноманітність
До рептилій належать черепахи, крокодили та лускаті — ящірки й змії. Веретільниця є безногою ящіркою, а не змією: втрата кінцівок відбулася вторинно. Серце зазвичай трикамерне з неповною перегородкою, у крокодилів — чотирикамерне. Нирки виділяють переважно сечову кислоту. Це основа завдань 20, 38, 42 і 43.
13. Дихання риб, амфібій і рептилій
Риби отримують кисень зябрами; у кісткових риб вода проходить із рота крізь зябра під кришку. Личинки амфібій дихають зябрами, дорослі — легенями та шкірою. Рептилії дихають лише легенями. У порівняльному завданні 23 також пам’ятайте: трахеї характерні комахам, легеневі мішки — багатьом павукоподібним, а зябра — водним ракоподібним.
14. Повторювані ознаки риб і амфібій
Завдання 25–27 повторно перевіряють три опори: плавальний міхур характерний для більшості кісткових риб і відсутній у хрящових; його об’єм змінює середню густину тіла; вихід амфібій на суходіл забезпечили легені й кінцівки, але волога шкіра та водне розмноження зберегли залежність від води.
15. Класифікація, скелет і кровообіг
У завданнях 28 і 30 тварину відносять до класу за покривами, диханням, кінцівками та розмноженням. Завдання 29 пов’язує скелети: ключиці птахів утворюють вилочку, у жаби немає розвинених ребер, а частина кісток кисті птахів зростається. У риб серце двокамерне й одне коло кровообігу; з появою легень виникає мале коло. У птахів зберігається права дуга аорти — це потрібно для завдання 31.
16. Амбістома, аксолотль і неотенія
Тигрова амбістома — хвостате земноводне. Її водна личинка аксолотль має зовнішні зябра та хвостовий плавець. Зазвичай тироксин запускає метаморфоз у дорослу наземну форму, але за його нестачі личинка продовжує рости й може розмножуватися. Збереження личинкових ознак у статевозрілої особини називається неотенією. Ці висновки послідовно розкривають завдання 32–34.
17. Міграції та порівняння амфібій із рептиліями
Європейський вугор живе й росте в прісних водах, але для розмноження мігрує через Атлантику до Саргасового моря — відповідь до завдання 35. У завданні 36 амфібій відрізняють зовнішнє запліднення, водна личинка й метаморфоз; у рептилій запліднення внутрішнє, розвиток прямий, яйце захищене оболонками.
18. Середовища існування, покриви та адаптації
Завдання 37 і 41 зіставляють дорослу тварину із середовищем: риба постійно живе у воді, жаба — біля прісних водойм, черв’яга — у вологому ґрунті, ящірка — на суходолі, морська черепаха — у морі, але відкладає яйця на суші. У завданнях 40, 43 і 44 враховуйте: рак і окунь мають обтічне тіло та зябра; слизові залози характерні амфібіям і рибам, отруйні можуть бути в саламандр, пахучі — у деяких рептилій.
19. Розвиток із перетворенням
Схема завдання 45 показує непрямий розвиток амфібії: яйце, водна личинка-пуголовок і доросла особина. Під час метаморфозу з’являються кінцівки й легені, перебудовуються серце та кровообіг, зникають зябра й хвіст у безхвостих. Завдання 46–48 знову використовують амбістому: це амфібія, її розвиток непрямий, а аксолотль здатний розмножуватися на личинковій стадії.
20. Як розпізнати рептилію та амфібію
У завданнях 49 і 50 рептилію видає суха шкіра з роговими утворами, легеневе дихання та незалежне від води розмноження. У завданні 51 земноводне впізнають за слизовою шкірою й розмноженням у воді; у дорослої жаби бічної лінії немає. У завданнях 52 і 53 кісткову рибу видає зяброва кришка, а у водних черепах, качкодзьоба й дельфіна спільними будуть легені, внутрішнє вухо та внутрішнє запліднення.
21. Плавальний міхур: відкритий, закритий або відсутній
Плавальний міхур — виріст травної трубки. У відкритоміхурових риб, наприклад коропа й оселедця, він сполучений зі стравоходом; у закритоміхурових, наприклад окуня й тріски, канал втрачено й гази надходять через кров. В акул, тунця, скумбрії та камбали міхура немає, але вони нормально плавають завдяки іншим адаптаціям. Тому в завданнях 54–56 правильним є походження міхура, окунь є закритоміхуровим, а обидва спірні твердження учнів хибні.
22. Кораловий аспід і веретільниця: систематика та забарвлення
Кораловий аспід — рептилія із сухою лускатою шкірою, внутрішнім заплідненням і прямим розвитком. У подвійній назві Micrurus corallinus перше слово Micrurus позначає рід. Яскраві кільця попереджають про небезпеку. Веретільниця ламка Anguis fragilis — безнога ящірка; Anguis — її рід, а бурий візерунок слугує захисним маскуванням. Порівнюючи покриви, пам’ятайте: у риб луска зі слизом, в амфібій гола слизова шкіра, у рептилій рогові луски, у птахів пір’я. Це завершує завдання 57–62.
23. Ланцетник: точні ознаки із завдань
Ланцетник — примітивна хордна тварина. Упродовж усього онтогенезу його внутрішній осьовий скелет представлений хордою: вона не замінюється хребтом. Над хордою розташована нервова трубка. Вода проходить крізь численні зяброві щілини глотки, де відбувається газообмін і відфільтровуються частинки їжі.
- твердження «дихає через зяброві щілини» — правильне;
- твердження «внутрішній скелет представлений хордою» — правильне;
- хорда зберігається в ланцетника впродовж усього життя;
- справжнього серця та фасеткових очей у ланцетника немає; кровоносна система замкнена.
24. Риби: плавальний міхур, бічна лінія та клоака
У більшості кісткових риб є плавальний міхур — виріст травної трубки, що регулює плавучість. У всіх хрящових риб, зокрема акул і скатів, плавального міхура немає. Плавучість акули підтримують багата на жир велика печінка, підйомна сила грудних плавців і постійний рух тіла.
Бічна лінія кісткових риб сприймає коливання та напрям руху води. Вона допомагає орієнтуватися, оминати перешкоди, триматися в зграї та виявляти здобич або небезпеку навіть за поганої видимості.
- акула — хрящова риба без плавального міхура;
- окунь — кісткова риба із зябровою кришкою та плавальним міхуром;
- у хрящових риб кишечник, сечові та статеві шляхи відкриваються в спільну клоаку;
- у більшості кісткових риб клоаки немає, отвори травної та сечостатевої систем роздільні.
25. Жаба: дослідний об’єкт і зв’язок із водою
Жаба стала класичним дослідним об’єктом: на ній вивчали рефлекси, нервово-м’язову передачу, роботу серця, кровообіг і дію різних речовин. Її органи доступні для спостереження, а окремі тканини певний час зберігають життєдіяльність.
Гола шкіра озерної жаби містить слизові залози й густу мережу капілярів, тому бере участь у диханні. Слиз підтримує вологість, потрібну для розчинення та дифузії газів. У дорослої жаби пристосуванням до плавання є перетинки між пальцями задніх кінцівок; водна личинка додатково має зябра, хвостовий плавець і бічну лінію.
- до життя на суходолі пристосовані рухомі повіки, легені та п’ятипалі кінцівки;
- до руху у воді пристосовані плавальні перетинки між пальцями;
- шкірне дихання можливе лише за постійно вологої шкіри;
- розмноження та розвиток ікри більшості амфібій відбуваються у воді.
