Послідовний конспект понять з усіх 24 доступних завдань теми без копіювання тесту.
Тема 49. Біосфера як глобальна екосистема
1. Поняття та межі біосфери
Біосфера — оболонка Землі, у якій існує життя й виявляється діяльність організмів. Вона охоплює всю гідросферу, нижню частину атмосфери та верхні шари літосфери. Її межі визначають не формальні оболонки планети, а реальні межі поширення живої речовини. Більшість організмів зосереджена біля поверхні суходолу й в освітленому шарі водойм, де доступні енергія та поживні речовини.
2. Жива речовина та вчення Вернадського
В. І. Вернадський назвав живою речовиною всю сукупність організмів планети. Важливі не лише її маса й хімічний склад, а й здатність швидко розмножуватися, обмінюватися речовинами із середовищем і перетворювати земні оболонки. Навіть невелика за масою біота виконує величезну геохімічну роботу завдяки безперервності процесів. Діяльність організмів бере участь у формуванні ґрунтів, осадових порід і складу атмосфери.
3. Функції живої речовини
Газова функція пов’язана з утворенням і зміною складу атмосферних газів, концентраційна — з накопиченням елементів в організмах та породах. Окисно-відновна функція виявляється у перетвореннях сполук заліза, сірки й азоту мікроорганізмами. Енергетична функція починається з накопичення сонячної енергії рослинами, а деструктивна — з розкладання органічних решток. Один процес може одночасно виконувати кілька функцій.
4. Колообіг азоту
Атмосферний азот недоступний більшості організмів безпосередньо. Азотфіксувальні бактерії та ціанобактерії перетворюють його на сполуки, доступні рослинам; тварини отримують азот з їжею. Під час амоніфікації органічні рештки перетворюються на амонійні сполуки, під час нітрифікації утворюються нітрити й нітрати. Денітрифікувальні бактерії повертають газоподібний азот в атмосферу, замикаючи цикл.
5. Колообіг Карбону
Рослини, водорості й ціанобактерії зв’язують вуглекислий газ під час фотосинтезу. Карбон переходить ланцюгами живлення, а дихання й розкладання повертають частину CO₂ у повітря та воду. Значні запаси містяться у ґрунті, океані, карбонатних породах і викопному паливі. Спалювання палива та знищення лісів прискорюють надходження вуглекислого газу в атмосферу й змінюють природний баланс.
6. Колообіги води й кисню
Вода випаровується з поверхні та виділяється рослинами під час транспірації, потім конденсується, випадає опадами й повертається в океан поверхневим і підземним стоком. Кисень утворюється переважно під час фотосинтезу наземних рослин і фітопланктону. Він витрачається на дихання, розкладання та окиснення неорганічних речовин. Колообіги взаємопов’язані: вода потрібна фотосинтезу, а організми впливають на вологість, газовий склад і рух речовин.
7. Біоми та природні комплекси
Біом об’єднує великі екосистеми однієї природно-кліматичної зони з характерними рослинністю і тваринним світом. Тундра, тайга, листопадні ліси, степи, пустелі й тропічні ліси відрізняються теплом та зволоженням. Усередині одного біому існують озера, болота, ліси та інші локальні екосистеми. Під час розпізнавання природного комплексу враховують клімат, панівну рослинність і пристосування організмів.
8. Антропогенні зміни біосфери
Господарська діяльність змінює колообіги, рельєф, водний режим і склад угруповань. Греблі можуть затоплювати території та спричиняти заболочування, надлишок добрив — евтрофікацію водойм, неправильне зрошення — вторинне засолення ґрунтів. Вирубування лісів посилює ерозію й порушує водний баланс. Наслідки оцінюють за всією системою зв’язків, адже одне втручання часто запускає ланцюг непрямих змін.
9. Охорона біорізноманіття
Збереження видів неможливе без захисту місць їх існування та екологічних зв’язків. Заповідники забезпечують сувору охорону природних комплексів, національні парки поєднують охорону з регульованим відвідуванням, а заказники створюють для збереження окремих компонентів природи. Червоні списки допомагають визначати пріоритети, але їх доповнюють відновлення екосистем, екологічні коридори й контроль інвазійних видів. Моніторинг показує, чи справді заходи діють.
10. Ноосфера та стале природокористування
Ноосфера — етап розвитку біосфери, коли розумна діяльність людства стає визначальною силою й має враховувати наукові закономірності природи. Стале природокористування зберігає здатність екосистем відновлюватися, зменшує забруднення й не переносить шкоду на майбутні покоління. Для цього поєднують енергоефективність, відновлювану енергетику, охорону ґрунтів і вод, кругове використання матеріалів та науковий моніторинг.
