Конспект для НМТ про цитоплазму та її компоненти. Органели розглянуто за першою появою понять у 83 завданнях джерела.
Тема 7. Цитоплазма та її компоненти
1. Зерниста й незерниста ендоплазматична сітка
Ендоплазматична сітка (ЕПС) — система мембранних канальців і цистерн, сполучена із зовнішньою мембраною ядра. На зернистій ЕПС є рибосоми: тут синтезуються мембранні, секреторні та лізосомні білки. Незерниста ЕПС не має рибосом, синтезує ліпіди й стероїди, знешкоджує речовини. У м’язових клітинах її спеціалізована форма зберігає йони Кальцію.
2. Мітохондрії та клітинне дихання
Мітохондрія має дві мембрани. Внутрішня утворює кристи; у матриксі містяться ферменти, кільцева ДНК і власні рибосоми. У матриксі відбувається цикл Кребса, на внутрішній мембрані — дихальний ланцюг та окисне фосфорилювання. Основна функція — синтез АТФ під час кисневого етапу енергетичного обміну.
3. Вакуолі та клітинний сік
Центральна вакуоля рослинної клітини оточена мембраною — тонопластом і заповнена клітинним соком. Вона підтримує тургор, накопичує воду, йони, пігменти, запасні та кінцеві продукти обміну. Скоротливі вакуолі прісноводних одноклітинних видаляють надлишок води, травні — беруть участь у внутрішньоклітинному травленні.
4. Як зіставляти органелу з процесом
- мітохондрія — синтез АТФ;
- хлоропласт — фотосинтез;
- ядро — збереження спадкової інформації;
- зерниста ЕПС — синтез і початкове транспортування білків;
- комплекс Гольджі — модифікація, накопичення, сортування й секреція;
- клітинний центр — формування веретена поділу;
- лізосома — внутрішньоклітинне травлення.
5. Рослинна клітина: склад структур
Клітинна стінка рослин містить целюлозу, вакуоля — клітинний сік, ядро — хроматин, хлоропласт — хлорофіл у мембранах тилакоїдів. Муреїн є складником стінки бактерій, а не рослин. Ці унікальні ознаки допомагають розпізнавати позначені структури на схемах.
6. Пластиди: хлоропласти, хромопласти й лейкопласти
Пластиди — двомембранні органели рослин. Хлоропласти містять тилакоїди, зібрані в грани, і здійснюють фотосинтез. Хромопласти накопичують каротиноїди та забарвлюють квітки й плоди. Лейкопласти безбарвні; амілопласти запасають крохмаль. Пластиди мають власні ДНК і рибосоми та можуть перетворюватися одна на одну.
7. Рибосоми та синтез білка
Рибосома — немембранна органела з великої й малої субодиниць, утворених рРНК та білками. Під час трансляції вона рухається вздовж мРНК, приймає тРНК з амінокислотами й утворює пептидні зв’язки. Вільні рибосоми синтезують білки цитозолю, зв’язані з ЕПС — білки мембран, лізосом і секреції.
8. Клітинні включення
Включення — непостійні утвори цитоплазми без власної активної життєдіяльності. До них належать краплини жиру в насінні соняшника, зерна крохмалю, гранули глікогену, білкові кристали та пігменти. Вони можуть з’являтися й зникати залежно від обміну речовин. Не плутайте включення з постійними органелами.
9. Комплекс Гольджі та шлях секреторного білка
Комплекс Гольджі складається зі стопок сплощених цистерн. Везикули від ЕПС надходять до cis-боку, білки й ліпіди змінюються та сортуються, а з trans-боку відбруньковуються секреторні пухирці й первинні лізосоми. Типовий шлях білка: рибосома → зерниста ЕПС → транспортна везикула → комплекс Гольджі → мембрана, лізосома або секреція.
10. Лізосоми та внутрішньоклітинне травлення
Лізосоми — одномембранні органели з кислим середовищем і гідролітичними ферментами. Вони зливаються з ендоцитозними пухирцями, розщеплюють макромолекули та зношені органели. Фермент гексозамінідаза міститься саме в лізосомах. Порушення лізосомних ферментів спричиняє накопичення нерозщеплених речовин.
11. Пероксисоми
Пероксисоми — одномембранні органели окиснення жирних кислот і знешкодження пероксиду водню. Оксидази утворюють H₂O₂, а каталаза розкладає його до води та кисню. Вони не мають власної ДНК і не належать до енергетичних двомембранних органел.
12. Цитоскелет і клітинний центр
Цитоскелет утворений мікротрубочками, актиновими та проміжними філаментами. Він підтримує форму, забезпечує рух, транспорт везикул і переміщення хромосом. Клітинний центр тварин зазвичай має дві центріолі; він організує мікротрубочки й веретено поділу. Війки та джгутики еукаріот побудовані з мікротрубочок.
13. Одномембранні, двомембранні й немембранні органели
- Двомембранні: ядро, мітохондрії, пластиди.
- Одномембранні: ЕПС, комплекс Гольджі, лізосоми, пероксисоми, вакуолі та транспортні везикули.
- Немембранні: рибосоми, клітинний центр, елементи цитоскелета.
Для розпізнавання на електронограмі шукайте характерні деталі: кристи в мітохондрії, тилакоїди в хлоропласті, стопки цистерн у Гольджі, рибосоми на зернистій ЕПС.
14. Ендосимбіотичне походження мітохондрій і пластид
Ознаки ендосимбіотичного походження: подвійна мембрана, власна кільцева ДНК, рибосоми бактеріального типу, поділ навпіл і часткова автономність. Мітохондрії походять від аеробних бактерій, пластиди — від ціанобактерій. Більшість їхніх білків кодується вже ядерною ДНК.
15. Алгоритм розв’язування завдань НМТ
- Визначте кількість мембран і характерну внутрішню будову органели.
- Пов’яжіть функцію з процесом: білок — рибосома/зерниста ЕПС; секреція — Гольджі; АТФ — мітохондрія; фотосинтез — хлоропласт; травлення — лізосома.
- На рослинній схемі окремо знайдіть стінку, вакуолю, хлоропласти й ядро.
- Відрізняйте непостійне включення від органели.
- У завданнях із маршрутом речовини простежуйте послідовність мембранної системи.
Для самоперевірки: завдання про компоненти цитоплазми на сайті ЗНО.Освіта.UA. Конспект CLEVER створено самостійно й він не відтворює тест повністю.
