Самостійний конспект за ключовими поняттями добірки з 50 завдань: географічні карти, їх класифікація, проєкції та спотворення, способи картографічного зображення, топографічна карта й прямокутні координати.
Як читати географічну карту й виконувати завдання НМТ
1. Що таке географічна карта
Географічна карта — зменшене, узагальнене й математично визначене зображення поверхні Землі на площині за допомогою умовних знаків. Її основні елементи: картографічне зображення, математична основа — масштаб і проєкція, легенда та допоміжне оснащення. Карта дає змогу побачити розміщення об’єктів, їхні зв’язки й просторові закономірності.
2. Класифікація карт за масштабом
Великомасштабні карти докладніше показують невеликі території, середньомасштабні займають проміжне місце, дрібномасштабні охоплюють материки, океани та весь світ. Що більший масштаб, то менший знаменник і менша генералізація. На дрібномасштабній карті дрібні деталі відбирають, спрощують або об’єднують.
3. Загальногеографічні й тематичні карти
Загальногеографічні карти одночасно показують рельєф, води, населені пункти, дороги й кордони без виокремлення однієї теми. Тематичні розкривають конкретне явище: клімат, ґрунти, населення, промисловість. За охопленням карти бувають світовими, материків, країн, областей і місцевими; за призначенням — навчальними, туристичними, навігаційними та науковими.
4. Картографічні проєкції
Щоб перенести поверхню кулі на площину, використовують картографічну проєкцію. У циліндричній проєкції сітка часто має прямі паралелі й меридіани; вона зручна для карт світу. Конічна добре підходить для територій помірних широт, витягнутих із заходу на схід. Азимутальну часто використовують для півкуль і полярних областей.
5. Спотворення на карті
Без розривів і спотворень розгорнути сферичну поверхню на площину неможливо. Спотворюються довжини, площі, кути й форми. Рівновеликі проєкції зберігають площі, рівнокутні — кути та місцеві форми, довільні зменшують різні спотворення без повного збереження однієї властивості. На звичній циліндричній карті площі особливо розтягуються до полюсів.
6. Градусна сітка й положення об’єктів
Паралелі показують широту, меридіани — довготу. За сіткою визначають координати, напрями та взаємне положення об’єктів. Якщо треба розташувати об’єкти із заходу на схід, порівнюють довготи; з півночі на південь — широти. Ураховуйте перехід через нульовий і 180-й меридіани та не оцінюйте відстань лише за виглядом карти.
7. Способи картографічного зображення
Значками показують окремі об’єкти, лінійними знаками — річки й дороги, ареалами — області поширення, якісним фоном — різні типи територій, ізолініями — однакові значення неперервного показника. Точковий спосіб передає кількість однаковими точками, картограма — інтенсивність у територіальних одиницях, картодіаграма — абсолютні обсяги діаграмами, знаки руху — напрямки потоків.
8. Як розрізняти картограму й картодіаграму
Картограма зафарбовує територіальні одиниці за відносним показником: густотою, часткою чи забезпеченістю. Картодіаграма розміщує всередині одиниць стовпчики, кола або інші діаграми й частіше показує абсолютні величини чи структуру. Якщо колір усієї області змінюється за шкалою — це картограма; якщо поверх області є діаграма — картодіаграма.
9. Топографічна карта
Топографічна карта — великомасштабна докладна карта місцевості з точною математичною основою. На ній є рамка, масштаб, номенклатура аркуша, географічна й прямокутна сітки, умовні знаки та рельєф у горизонталях. Північ спрямована до верхньої рамки, але під час роботи завжди перевіряйте підписи координат і напрямок сітки.
10. Кілометрова сітка й номер квадрата
Прямокутна сітка утворена горизонтальними й вертикальними лініями через ціле число кілометрів. Щоб назвати квадрат об’єкта, спочатку записують число біля нижньої горизонтальної лінії, потім число біля лівої вертикальної: спочатку рух угору, потім праворуч. Ці короткі номери допомагають швидко знайти потрібний квадрат на аркуші.
11. Прямокутні координати X і Y
Координата X показує відстань у метрах від екватора й зростає на північ. Координата Y пов’язана з відстанню від осьового меридіана шестиградусної зони; до неї додають номер зони, а значення 500 км використовують як умовне зміщення, щоб уникнути від’ємних чисел. Для повної координати після номера кілометрової лінії вимірюють залишок усередині квадрата.
12. Алгоритм виконання завдання НМТ
Визначте вид карти й уважно прочитайте легенду. Перевірте масштаб, проєкцію, напрямок півночі та вид сітки. Для тематичної карти зіставте показник зі способом зображення; для проєкції знайдіть лінії найменших і найбільших спотворень; для топографічної карти спочатку назвіть квадрат, потім уточніть координати. Наприкінці перевірте одиниці й географічну правдоподібність відповіді.
