Самостійний конспект за ключовими поняттями добірки з 15 завдань: будова літосфери, рух плит, гірські породи, тектонічні структури, форми рельєфу, землетруси, вулканізм та ерозія.
Як внутрішні та зовнішні сили формують рельєф Землі
1. Літосфера і внутрішня будова Землі
Літосфера — тверда оболонка, що об’єднує земну кору й верхню частину мантії. Під нею міститься пластичніша астеносфера. Материкова кора зазвичай товща й складається з кількох шарів, океанічна — тонша та щільніша. Тепло надр спричиняє повільне переміщення речовини мантії та рух літосферних плит.

2. Рух плит і походження материків
Сучасні материки утворилися після розпаду Пангеї на Лавразію та Гондвану. Євразія й Північна Америка пов’язані з Лавразією, а Південна Америка, Африка, Австралія та Антарктида — з Гондваною. Під час розходження плит формуються рифти й серединно-океанічні хребти, під час зіткнення — складчасті гори, глибоководні жолоби та зони вулканізму.
3. Мінерали та гірські породи
Мінерал має певний склад і властивості, а гірська порода складається з одного чи кількох мінералів. Магматичні породи виникають під час охолодження магми або лави; осадові — унаслідок накопичення уламків, хімічного осадження чи діяльності організмів; метаморфічні — під час перетворення порід високим тиском і температурою. Пісок, глина, галька та щебінь належать до уламкових осадових матеріалів.

4. Платформи й області складчастості
Платформа — давня відносно стійка ділянка земної кори з кристалічним фундаментом і часто осадовим чохлом. У рельєфі платформам зазвичай відповідають рівнини: низовини, височини та плоскогір’я. Області складчастості пов’язані з рухомими краями плит і частіше виражені гірськими системами. Тому тектонічну карту завжди зіставляють із фізичною.

5. Головні форми рельєфу суходолу
Основні форми рельєфу — рівнини та гори. За абсолютною висотою рівнини поділяють на низовини до 200 м, височини від 200 до 500 м і плоскогір’я вище 500 м. Гори розрізняють за висотою, віком і походженням. Молоді гори зазвичай високі, з гострими вершинами та крутими схилами; давні сильніше зруйновані, але повторні підняття можуть їх омолодити.

6. Рельєф материків і океанічного дна
В основі материків переважають давні платформи, тому значні площі Африки, Австралії та Південної Америки займають рівнини різної висоти. Молоді складчасті гори простягаються вздовж активних меж плит: Анди на заході Південної Америки, Кордильєри в Північній Америці, Альпійсько-Гімалайський пояс у Євразії. На дні океанів виділяють шельф, материковий схил, ложе, серединно-океанічні хребти й жолоби.
7. Землетруси й цунамі
Землетрус виникає внаслідок раптового зміщення порід і вивільнення енергії. Осередок міститься в глибині, а епіцентр — на поверхні над ним. Більшість сильних землетрусів приурочена до меж плит. Підводне зміщення дна може передати воді величезну енергію й породити цунамі: хвиля виникає через процес у літосфері, хоча поширюється в океані.

8. Вулканізм і форми магматичного рельєфу
Магма, що досягла поверхні, називається лавою. Вулкан складається з магматичного осередку, жерла та кратера; виверження створюють конуси, лавові плато й острови. Особливо активні Тихоокеанське вогняне кільце та серединно-океанічні хребти. Розміщення вулканів пояснюють межами плит і окремими гарячими точками, а не випадковим розподілом.
9. Зовнішні сили та перетворення поверхні
Вивітрювання руйнує породи на місці, а текуча вода, вітер, льодовики та сила тяжіння переносять матеріал. Річка поглиблює долину, море формує абразійні береги, льодовик залишає морени, вітер створює дюни. Внутрішні сили переважно будують великі нерівності, а зовнішні руйнують, переносять і водночас створюють нові форми.

10. Яри, балки та охорона ґрунтів
На розораних або позбавлених рослинності схилах зливовий стік утворює промоїни, які поглиблюються в яри. Коли поглиблення сповільнюється, схили стають пологішими й заростають, яр перетворюється на балку. Водна ерозія змиває гумус і зменшує родючість. Її стримують контурний обробіток, лісосмуги, терасування схилів і постійний рослинний покрив.
11. Алгоритм завдання НМТ
Спочатку визначте процес: внутрішній чи зовнішній. Для зв’язку «структура — рельєф» використовуйте пари платформа — рівнина й складчаста область — гори. Для порід з’ясуйте спосіб утворення, для висот — перевірте межі 200 і 500 м. На карті шукайте закономірність розміщення вздовж меж плит, а в завданнях про ерозію простежуйте ланцюжок: стік — змив ґрунту — яр — втрата гумусу.



